Ігаль Левін: РФ прагне окупувати Київ, але вона не має сил для такого роду операції – інтерв’ю

Про інформаційну гігієну під час війни, причини успішного контрнаступу ЗСУ на сході та півдні, а також ризики обстрілів критичної інфраструктури України взимку, в ексклюзивному інтерв’ю інтернет-виданню UA.News розповів офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик Ігаль Левін.

Нинішній контрнаступ відзначився специфічною інформаційною гігієною. З одного боку, більшість експертів не коментували те, що відбувається, а з іншого – Генеральний штаб ЗСУ недостатньо інформував про події і частина людей починали читати Ігоря Конашенкова та Ігоря Гіркіна Стрєлкова та інші «записки ветерана». Якою має бути інформаційна гігієна та комунікація з читачами під час війни?

Ігаль Левін: Під час нинішнього контрнаступу ЗСУ інформаційна комунікація вибудована грамотно. Саме так вона і має працювати.

Лише невелика частина українців компенсує нестачу актуальної інформації читанням російських медіа та блогерів. Усі ми чудово розуміємо, що в їхніх зведеннях немає і не може бути нічого достовірного та правдивого.

Якою в ідеалі має бути комунікація у контексті воєнних дій? Як це відбувається в Ізраїлі?

Ігаль Левін: Під час загалом будь-яких і особливо наступальних операцій, головним джерелом інформації повинне бути Міністерство оборони, якими б мізерними та «сухими» не були його звіти. В Ізраїлі офіційним джерелом інформації є виключно офіційний спікер та прес-офіс ізраїльської армії. Лише вони коментують те, що відбувається на фронті. В Ізраїлі немає таких експертів, як, наприклад, наш Юрій Бутусов з Цензор.нет. Усі ізраїльські військові кореспонденти насправді не воєнкори та не військові аналітики, а оглядачі, які, спираючись на офіційну інформацію від Міноборони та армії Ізраїлю, інтерпретують її доступною для людей мовою.

У чому секрет успіху контрнаступальної операції ЗСУ в Харківській області?

Ігаль Левін: Російська армія на Харківщині зіткнулася з повним розвалом оборони. Це рідкісне явище і не завжди трапляється у масштабних війнах. З одного боку, це дивовижна подія, а з іншого – дуже добре, що це сталося. У нинішньому контрнаступі в ЗСУ мінімальні втрати особового складу, при тому, що, як правило, за будь-якої наступальної операції, втрати завжди набагато вищі.

Руйнування оборони росіян у Харківській області сталося через низку факторів. По-перше, вони не очікували на удар і наступ ЗСУ на цьому напрямку. Українська армія офіційно заявила про початок наступальної операції на Херсонщині, і противник сконцентрував основні зусилля там. Тобто вагому роль відіграв ефект несподіванки. Крім того, на Харківщині агресор встиг збудувати лише першу лінію оборони, а друга і третя були відсутні. По-друге, в армії РФ жахлива комунікація між підрозділами, командними пунктами і штабами. Оскільки угруповання ЗСУ просувалося дуже швидко, багато підрозділів росіян опинилися відрізаними та не змогли вчасно передати інформацію в центр або запросити підкріплення.

І третя причина – це страх повідомляти погані новини «нагору». Я переконаний, що командири з передової довго роздумували та відмовлялися передавати інформацію верховному командуванню. Це й відіграло вирішальну роль, оскільки в умовах бліцкригу і такого стрімкого контранступу, кожна хвилина – на вагу золота.

ЗСУ також проводять контрнаступальну операцію у Херсонській області. Чи можна вважати її успішною і чому вона йде набагато повільніше за «харківський бліцкриг»?

Ігаль Левін: Операція на півдні проходить успішно, просто не всі її результати висвітлюються у ЗМІ. Нинішній контрнаступ набагато результативніший, ніж про нього повідомляється офіційно. Я говорю про це зі впевненістю, адже перебуваю на зв’язку з бійцями на передовій та володію інформацією «з перших рук».

Хоча обтяжуючий ефект все ж таки присутній. Як я вже згадував, у Херсонській області, на відміну від Харківської, окупанти готувалися до оборони та вибудували три лінії оборони. Навіть за повідомленнями у Telegram-каналах відчувалося, що росіяни готувалися до контрнаступу ЗСУ одночасно і на сході, і на півдні. Але якщо на Харківщині вони не підготувалися до нього зовсім, то на Херсонщині стягнули набагато більші сили.

Цьому сприяв і той факт, що українські офіційні особи кілька місяців поспіль також відкрито говорили про підготовку контрнаступу саме на півдні. Таким чином, ЗСУ фактично дезорієнтували супротивника та змусили його сконцентрувати сили на Херсонському і Запорізькому напрямках, відкривши дорогу до «легкого» звільнення Харківської області.

Чи можна вважати цей маневр Генштабу та Міноборони інформаційно-психологічною операцією (ІПСО)?

Ігаль Левін: Ні, це не ІПСО в її традиційному вигляді, а звичайна тактика обману. ІПСО скерована, насамперед, на цивільних осіб. На військових ці методи не діють, адже на те вони і військові.

Під час підготовки контранступу завжди розробляються кілька напрямів й ударів по супротивнику, при цьому лише один удар буде основний, інші – сковуючі. Так от удар на Херсонському напрямку виявився саме сковуючим.

Російські військові та бійці «л/днр» не очікували такого потужного та масштабного контрнаступу ЗСУ.

Наскільки ЗСУ готові деокупувати Донецьку та Луганську області? Чи достатньо сил і ресурсів для такої операції в найближчому майбутньому?

Ігаль Левін: Щодо звільнення сходу, то все буде залежати від постачання озброєнь Заходом. Якщо постачання зброї буде відбуватися такими темпами й обсягами, як зараз, і навіть зростати, то вже наступного року ЗСУ цілком зможуть деокупувати Луганську та Донецьку області, і навіть повернути незаконно анексований Крим.

Україна не виробляє сучасних озброєнь – усі снаряди, БТР, САУ, ПЗРК, РСЗВ та інше озброєння ми зараз отримуємо від Заходу. Якщо ці поставки зброї триватимуть, я не бачу жодної причини, чому Україна не зможе звільнити усі свої території до кордонів 1991 року.

11 вересня Росія вдарила ракетами по ТЕЦ у Харківській області, тимчасово залишивши без електроенергії кілька областей. Кремль почав гратися у відкритий тероризм, знищуючи критичну інфраструктуру України. Чого ще варто чекати від ворога?

Ігаль Левін: Росія намагається посадити Київ за стіл переговорів. Кремль використовує ракетні удари по критичній інфраструктурі, сподіваючись залякати цивільне населення, щоб воно натиснуло на керівництво країни і змусило його погодитися на переговори.

Оскільки Україна не хоче переговорів і бажає деокупувати свої території, Росія продовжить завдавати ударів по містах, житлових будинках і населенню. Нагадаю, що росіяни вперше вдарили по житловому кварталі у Харкові з реактивної системи залпового вогню ще наприкінці лютого. Доки триває війна, рашисти обстрілювали і будуть надалі обстрілювати критичну інфраструктуру українських міст.

У квітні росіяни вдарили по залізничному вокзалу в Краматорську, багато людей загинули і були поранені. Після цього випадку багато українців зазнали психологічної травми, деякі взагалі почали боятися підходити до залізничного вокзалу. Тепер агресор вдарив по критичній інфраструктурі і тимчасово залишив без електроенергії кілька мільйонів людей. У чому принципова відмінність цих двох випадків?

Ігаль Левін: Головна відмінність – якщо ви б’єте по вокзалу, то вбиваєте й калічите лише людей у ​​місці прильоту. Якщо ж б’єте взимку по критичній інфраструктурі, то залишаєте в мороз без тепла і світла цілі області, з містами й селами, в яких проживають сотні тисяч і навіть мільйони людей.

З одного боку системи протиповітряної оборони України (ППО) працюють добре – з 12 випущених по інфраструктурі ракет вдалося збити 9. З іншого боку частина критичної інфраструктури була уражена. Чого, на вашу думку, не вистачає?

Ігаль Левін: Жодна з систем ППО чи протиракетної оборони (ПРО), що існують у світі, не здатна закрити небо на 100%. Навіть ізраїльська система «Залізний купол» не може збити абсолютно всі ворожі ракети – частина з них так чи інакше досягає цілі.

Проблем у роботі Повітряних сил ЗСУ об’єктивно немає. Єдине, що може покращити захист неба – максимально ущільнити систему, підключивши більшу кількість установок.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не виключив нової спроби наступу росіян на Київ у 2023 році. Наскільки великим є цей ризик?

Ігаль Левін: Росіяни, як і раніше, хочуть повністю окупувати Україну і повторно спробувати захопити Київ. Це бажання посилюється на тлі військових поразок у Харківській та Херсонській областях – в Кремлі переконані, що якщо захопити столицю та «обезголовити» армію, можна швидко виграти війну та «розправитися» з Україною.

Водночас, у РФ на сьогоднішній день немає достатньої кількості озброєнь та особового складу для такого роду операції. Тож майбутньої зими або навесні-літа 2023 року, новий наступ на Київ вкрай малоймовірний. Однак не слід виключати цього у майбутньому.

Підключення армії Білорусі може вплинути на розклад сил?

Ігаль Левін: В армії Александра Лукашенка точно не вистачить сил для того, аби взяти Київ.

Путін наказав державним корпораціям та олігархам створювати приватні військові компанії для посилення збройної агресії проти України та «нового етапу» війни. Яким буде цей новий етап війни, у чому будуть його особливості?

Ігаль Левін: Це не вплине на загальну картину бойових дій. Для захоплення Росією Києва, Дніпра, Одеси та інших великих міст, їй потрібні сотні тисяч особового складу. Вони можуть спробувати набрати добровольців у приватні військові компанії, але це максимум 10-20 тисяч людей.

У статті російського видання INSIDER зазначалося, що за півроку в Росії може виникнути дефіцит ракет і боєприпасів для артилерії. Наскільки це можливо? Чи може за такого дефіциту кардинально переломити ситуацію збільшення чисельності угруповання, скажімо, до 100 тисяч людей з автоматами Калашнікова чи гвинтівками Мосіна?

Ігаль Левін: Просто так роздати усім гвинтівки Мосіна та автомати Калашнікова неефективно, це нічого не дасть. Без командирів та інфраструктури, це буде не армія, а зброд та «їжа» для реактивних систем HIMARS.

Загалом у росіян обмежений запас боєприпасів і на вічну війну їм не вистачить. Саме тому вони так агітують за переговори – хочуть підписати мирний договір і зафіксувати статус-кво. В принципі, росіяни й не планували тривалої військової кампанії, адже вірили, що зможуть взяти Україну «за тиждень».

Щодо статті у виданні INSIDER, то вона цікава і там є правильні висновки. Але я б не брав її за чисту монету, адже у ній не враховується багато інших аспектів.

Кілька місяців тому наші західні партнери стверджували, що краще знають, яка зброя підходить Україні та відкрито заявляли, що не хочуть передавати нам балістичні ракети ATACMS, здатні бити на сотні кілометрів. Вони побоювалися, що в такому разі може виникнути «війна міст», коли у відповідь на обстріл українських міст, ЗСУ почнуть обстрілювати міста Росії, а на самому фронті нічого не зміниться. Наскільки ймовірна передача Україні найближчим часом далекобійних балістичних ракет ATACMS і подібної далекобійної зброї?

Ігаль Левін: У майбутньому на певному етапі США передадуть ці ракети Україні, це лише питання часу. Я не бачу жодної причини, через які ці ракети нам врешті решт не дадуть.

Україні досі не передали ATACMS і ще низку інших летальних озброєнь через їхню нестачу. Однак я думаю, що потихеньку ці ракети будуть виготовлені у достатній кількості та передані ЗСУ для нанесення ударів по глибокому тилу росіян.

Нагадаю, що західні партнери передають Україні всю зброю поетапно. ATACMS – це, схоже, зброя того етапу, до якого наша країна тільки наближається.

Нам дають зброю, але є домовленості не стріляти по території РФ. Однак навіть якщо Україна поверне свої території до кордонів 24 лютого, росіяни не перестануть обстрілювати нас. Що в такому разі робити Україні? Наскільки виправдані обстріли прикордонних територій РФ? Чи допоможе це наблизити перемогу?

Ігаль Левін: Україні потрібно воювати. Війна триває, і ніхто не обіцяв, що вона закінчиться за місяць. Будь-який інфраструктурний та військовий об’єкт, це легітимні цілі і не важливо, де вони розташовані – на території Росії чи Білорусі. ЗСУ мають право його знищити. До серпня Україна не завдавала ударів по об’єктах у Криму. Так само наша армія будь-якої миті може вдарити по будь-яких об’єктах як на території РФ, так і на території білорусі.

Крим – це територія України. Заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв залякував і казав не бити по Криму, інакше росіяни влаштують нашій країні «судний день». Однак ЗСУ це зробили. Валерій Залужний та Михайло Забродський у своїй статті визнали, що удари по базах із боєприпасами та командних пунктах у Криму в серпні, були завдані з української зброї.

Володимир Крекотін, Валерій Савицький