21 квітня рівно рік тому виборці вирішили довірити майбутнє України Володимиру Зеленському. Людині без досвіду державного управління, політичного минулого і чіткої стратегії перетворень в країні, але з обіцянками нового життя у всіх сферах.
Нове життя в Україні дійсно настало, із перезавантаженням влади і зміною багатьох управлінських цінностей. Із застереженням: нове – не означає краще.
Перша річниця при владі – вже достатній термін для оцінок і висновків. Де досяг успіху, а де провалився наймолодший український президент – аналізуємо детально.
Успіхи Зеленського
Феномен Зеленського – це не тільки 73% тих, хто проголосував у другому турі президентських виборів 21 квітня 2019 року. Це ще і монобільшість в парламенті, сформована за результатами дострокових липневих виборів до Верховної Ради, а також концентрація виконавчої влади та силового блоку.
Іншими словами, у президента достатньо повноважень для того, що реалізувати свою передвиборну програму у тому вигляді, як він її задекларував.
Важливі закони
Монобільшість дозволила Зеленському відносно швидко прийняти ряд важливих законопроектів, які до цього роками лежали на полицях «запасних». Серед них – зняття депутатської недоторканності та закон про ринок землі (пройшов перше читання). Також президент домігся підтримки прогресивних норм – закону про запуск Антикорупційного Суду і закону про заохочення викривачів корупції.
Крім цього Верховна Рада підтримала пакет економічних законів, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату та боротьбу з тіньовим бізнесом в Україні. Ряд прийнятих законів наблизив Україну до промислового і митного безвізу з ЄС. До грудня 2019 країна виконала останню умову домашнього завдання від Євросоюзу – привела у відповідність із європейськими нормами законодавство про державний ринковий нагляд.
Ще один важливий законопроект, остаточного затвердження якого очікує Захід і МВФ зокрема, - це так званий «антиколомойський закон» - заборона на повернення виведених з ринку фінустанов колишнім власникам. Документ пройшов перше читання і набрав рекордну кількість правок. В даний момент його готують до розгляду у другому читанні.
Курс в ЄС і НАТО
Україна в цілому зберегла свій прозахідний зовнішньополітичний курс, що можна також віднести до заслуг Володимира Зеленського. Адже з його приходом до влади багато хто прогнозував переорієнтацію країни у бік Росії. Цього не сталося.
Україна дотримується вектора на зближення з ЄС, про що і свідчать законодавчі заходи. Аналогічно і в стосунках з НАТО – країна продовжує консультації з Альянсом в напрямку впровадження стандартів Північноатлантичного військового блоку до ЗСУ.
Позитивом для президента можна назвати завершення скандалу з імпічментом Дональда Трампа. Володимир Зеленський максимально утримувався від проактивного залучення у внутрішню політику США, чим скоротив збиток репутації від скандалу, нанесений відносинам Києва і Вашингтона.
Реанімація Нормандського формату
У грудні 2019 року відбулася зустріч Нормандської групи в Парижі – Україна, Німеччина, Франція та Росія актуалізували просування врегулювання на Донбасі. У практичній площині цей процес пов'язаний із розведенням військ та роззброєнням на деяких ділянках в зоні бойових дій і обміном полоненими.
За рік президентства Володимиру Зеленському вдалося тричі обміняти українських заручників і військовополонених – у вересні та грудні 2019, у квітні 2020. У цілому, ситуація щодо Донбасу з моменту зустрічі в Парижі, як і за весь рік правління нової влади, не змінилася. З початку року Україна втратила 45 захисників в умовах «перемир'я», встановленого Паризьким самітом. Швидкого завершення війни, що було одним з ключових обіцянок Зеленського під час гонки-2019, не відбулося.
Поразки президента
Співвідношення невдач і результатів за перший рік Зеленського говорить не на його користь. Однією з головних претензій до президента на сьогодні вважається відсутність стратегії розвитку України, брак системності у прийнятті рішень і реформах. Як і відповідальних за трансформації в країні.
За рік – дві зміни уряду, три міністри охорони здоров'я, корупційні скандали в монобільшості та в оточенні самого Зеленського, падіння промислового виробництва, гальмування реформ, відсутність плану по Донбасу і щодо повернення Криму, переслідування волонтерів та активістів, проєвропейської опозиції. Фактичний провал у боротьбі з корупцією і посадками корупціонерів.
Вплив коронавірусу
Істотних проблем в економіці та соціальній сфері додала пандемія коронавірусу і викликана нею світова рецесія. Україна виявилася вразливою не тільки в плані слабкої медицини, але і у підтримці економіки на період кризи. Роль рятівника ситуації взяв на себе бізнес і волонтери.
Рішення відправити країну на карантин продиктовано вимогами ВООЗ і в цьому сенсі воно було правильним. На відміну від багатьох європейських держав, в Україні відносно низька заражуваність і в цілому контрольована ситуація із медзабезпечення для постраждалих (за українськими мірками).
Разом з тим, в країні дуже низька тестованість на COVID-2019. Всього за період поширення інфекції проведено 62 тисячі тестів. Для порівняння, в Німеччині провели понад 1,7 млн тестувань. В Італії – 1,4 млн, у Великобританії – 500 тисяч, в сусідній Польщі – 224 тисячі тестів. Низькою кількістю перевірок на коронавірус почасти можна пояснити невисокі показники виявлених випадків зараження.
Тиск олігархів
Україна все ще утримує свої базові фінансові показники, але без підтримки МВФ не зможе пройти пікові виплати по зовнішніх позиках в цьому році і подолати падіння, викликане коронавірусом.
Фінансова допомога Фонду можлива лише за умови прийняття «антиколомойського закону». До другого читання у цей документ подали понад 16 тисяч правок.
Власне, вплив олігарха Ігоря Коломойського на процеси в Україні з приходом до влади Зеленського видозмінився. Він не посилився, як це прогнозували опозиційні президенту сили, а й не згас. У пропрезидентській силі «Слуга народу» працює потужне проолігархічне лобі, що розхитує монолітність підтримки президента в парламенті і блокує голосування по важливих рішеннях.
Боротьба з корупцією
Зеленський обіцяв нульову толерантність до корупції. Для цих цілей проводиться реформа митниці, ДФС, прокуратури, кадрова чистка в регіонах. Однак за підсумками першого року говорити про гучні посадки не доводиться.
Замість цього президент та його оточення конфліктує з волонтерами, активістами, ветеранами АТО, проти яких відкривають кримінальні переслідування та проводять обшуки.
Крім цього, найближче оточення Зеленського також заплямоване корупційними скандалами. Брат глави Офісу президента Денис Єрмак нібито торгує державними посадами, а відео про це поширює народний депутат «Слуги народу» Гео Лерос. По цій історії відкрито кілька кримінальних розслідувань. Сам президент скандал не коментує.
Статистика довіри
Згідно з даними останнього опитування КМІС, у квітні Володимира Зеленського позитивно оцінюють 44% населення. Це на два відсотки нижче за те, що було у березні цього року, на 18% менше – станом на грудень 2019 і на 30% нижче від загального числа тих, хто підтримував президента рік тому. Просідання рейтингу закономірне для будь-якого політика після виборів, пояснюють соціологи.
Разом з тим, розчарування новою владою посилюється. Популістські гасла про зниження комунального тягаря, закінчення епохи бідності, боротьби з олігархами та кумівством при владі опинилися нездійсненними.
Швидкого закінчення війни на Донбасі не відбулося, чиновники-казнокради все ще не в тюрмах, високі тарифи і податки продовжують тиснути на добробут людей. При всьому при цьому, владна команда періодично вплутується у репутаційні скандали. Що наштовхує на думку про те, що в оточенні Зеленського багато випадкових та неефективних людей, нездатних до стратегічного мислення і державності. Тому їх доводиться часто міняти.
Сам глава держави записує у свої «плюси» зміну нерезультативних кадрів. Але часта заміна – це точно не про високі результати.
Більшість пунктів досягнень, які Офіс опублікував до першої річниці, - це точкові рішення. У цьому «звіті» про системність в реформах і стратегію розвитку України як держави не сказано ні слова. Володимиру Зеленському варто було б порівняти два документи – свою виборчу програму і звіт за перший рік. Можливо він би здивувався, як мало спільного у цих двох файлах. І можливо, це стало б передумовою для кращих результатів на другий рік.
