Політика ціноутворення може суттєво впливати на динаміку інфляції. Розуміння того, як підприємства встановлюють ціни та пристосовуються до змін в економічному середовищі, дає змогу оцінити й вплив грошово-кредитної політики на інфляцію.
Про це йдеться в Інфляційному звіті Нацбанку, у контексті ефективності монетарної політики. Ціна, яку встановлює підприємство, залежить від собівартості продукції, балансу попиту та пропозиції на ринку тощо. Однак, як правило, ціни не змінюються миттєво у відповідь на зміни (шоки). Так, згідно з результатами опитування підприємств, у 2020 році лише приблизно 40% підприємств повністю компенсували збільшення своїх витрат відповідним підвищенням цін. Зазвичай під час криз, які часто супроводжуються девальвацією валют, зростає мотивація швидше змінювати ціну, зазначають в Нацбанку. З огляду на результати дослідження, проведених на підставі даних з онлайн-супермаркетів, торік тривалість цін збільшилася, попри девальваційний тиск. Нетиповий характер коронакризи може пояснювати стримані інфляційні процеси як під час найсуворішого карантину 2020 року, так і в період швидкого відновлення економіки в другому півріччі минулого року.
Ми вирішили розкрити особливості механізму ціноутворення українських підприємств, про що нижче в наших матеріалах.
Механізм ціноутворення
Реагування на зміну економічних умов у підприємств відбувається по-різному: одні швидко змінюють ціни на свою продукцію, інші – повільніше. Це пояснюється низкою причин. Кожен перегляд спричиняє додаткові витрати (так звані витрати на «меню», тобто друк та розповсюдження нових цін).
В умовах інформаційної невизначеності, тобто володіючи неповною інформацією, окремі підприємства можуть утриматися від зміни цін через побоювання втрати конкурентних переваг, а інші роблять це з метою збільшення своєї частки ринку. Такий ефект має назву «номінальна жорсткість цін» й покладений в основу новокейнсіанської макроекономічної теорії (наприклад, Klenow&Kryvtsov, 2008). Через це монетарна політика може відхилятися від нейтральності, принаймні в короткостроковій перспективі, та впливати на економічні процеси, зазначають в Нацбанку. Тому ступінь жорсткості цін є важливою характеристикою для оцінювання та моделювання відгуку економіки на рішення з монетарної політики.
Ступінь цінової жорсткості визначається кількістю змін ціни на рік або ж середньою тривалістю між двома послідовними змінами. Останніми роками поява нових наборів даних щодо цін сприяла розвитку досліджень у цьому аспекті й поліпшила розуміння механізму ціноутворення. Klenow & Malin (2010), використовуючи дані закладів торгівлі, з’ясували, що тривалість цін у США становить майже пів року, а в зоні євро – приблизно рік. Згідно з Cavallo (2018) тривалість онлайн-цін становить три місяці в США і два-три місяці – у країнах Латинської Америки. Також з'ясовано, що середня тривалість цін в Україні становить близько двох місяців.
Ціноутворення під час криз
В умовах кризи, які часто супроводжуються девальвацією валют, зазвичай зростає мотивація до зміни цін, тому тривалість сталості ціни зменшується. Однак пандемія була нетиповим економічним шоком – обмеження на окремі види діяльності могли вплинути на спроможність змінювати ціни. Згідно з оцінками Нацбанку, ефект перенесення послаблення обмінного курсу гривні був слабший, ніж зазвичай, а інфляція залишалася нижче цільового діапазону упродовж більшої частини року.
Частково це може пояснюватися зміною поведінки продавців, які утрималися від підвищення цін через послаблення споживчого попиту та невизначеність з розвитком пандемії.
Це підтверджується результатами аналізу змін тривалості цін у 2018–2020 роках на підставі даних онлайн-супермаркетів, зібраних за допомогою вебскрепінгу.
Рисунок 1 - Тривалість цін у 2018 – 2020 роках
Джерело: НБУ.
В Україні на понад половину товарів продавці змінюють ціни рідше ніж раз на три місяці. Ціни у 2020 році змінювалися дещо рідше як у порівнянні з 2019 роком, так і 2018 роком.
Це свідчить про збільшення жорсткості цін та про вплив чинників, не пов’язаних з курсовим ефектом, зокрема внаслідок коронакризи. Також це пояснює стриману інфляційну динаміку протягом 2020 року, зокрема у другому півріччі, коли економіка почала відновлюватися.
З тим, щоб більше набути розуміння поведінкового механізму в процесах ціноутворення, в останньому щоквартальному опитуванні підприємств Нацбанк поставив респондентам додаткові питання, зокрема про частоту перегляду цін та їх фактичної зміни. В результаті з’ясувалося, підприємства рідше змінюють ціни у порівнянні з їх переглядом. Так, медіанне значення тривалості між переглядами цін становить два-три місяці, а зміни цін – три-чотири місяці. Такі оцінки виявилися близькими до значень, розрахованих за даними онлайн-супермаркетів.
Рисунок 2 - Розподіл відповідей респондентів за частотою перегляду та зміни цін на репрезентативний продукт, %
Джерело: НБУ.
Результати опитування показали, що торік майже 60% підприємств або не змінювали ціни, або їх підвищили, проте це не повністю компенсувало збільшення їх витрат.
Рисунок 3 - Ступінь перенесення витрат у зміну цін у 2020 році, %
Джерело: НБУ.
В опитуванні також досліджено інші поведінкові аспекти політики ціноутворення на підприємствах. Найважливішими чинниками, що стримують прийняття рішення про зміну цін, є взаємовідносини з клієнтами (як у вигляді формально підписаних контрактів, так і через лояльність до споживачів). Вагомими є й оцінки наслідків з точки зору конкуренції на ринку. Натомість додаткові витрати на «меню» є важливими лише для незначної кількості опитаних підприємств. Половина підприємств встановлює однакові ціни для усіх клієнтів. Водночас кожне четверте підприємство диференціює свою цінову політику залежно від категорії споживачів (за кількістю товару, що придбавається, наявністю карти лояльності, способом оплати тощо), кожне шосте – залежно від регіону продажу, і лише близько 3% підприємств установлюють різні ціни для онлайн та офлайн продажів.
Рисунок 4 - Чинники, що впливають на прийняття рішень щодо зміни ціни (можна обрати декілька варіантів), %
Джерело: НБУ.
У процесі формування ціни найбільше значення для більшості підприємств мають виробничі витрати, у тому числі на сировину та матеріали, енергоресурси та оплату праці.
Рисунок 5 - Найвпливовіші чинники при прийнятті рішення про підвищення/зниження цін у 2021 році на товари/послуги (можна обрати декілька варіантів), %
Джерело: НБУ.
В підсумку варто зазначити, підприємства менше орієнтуються на загальну цінову динаміку та стан валютного ринку, а чинники попиту відіграють незначну роль (хоча скорочення попиту відіграватиме відчутнішу роль у прийнятті рішень про зниження цін, ніж пожвавлення попиту – у рішеннях про підвищення цін).
Очікуваною також є асиметричність реакції на посилення та послаблення цих чинників – підприємства більше реагують на зростання витрат, ніж на їх зниження. Це, зокрема, узгоджується з результатами дослідження, у якому встановлено, що ефект перенесення внаслідок девальвації є більшим, ніж у разі ревальвації.
