Загальний розклад тут дати буде неможливо, і на одному прикладі я поясню, чому рішення не може бути типовим.
Розкажу вам про ПРаТ «Запоріжтрансформатор», він же Запорорізький Трансформаторний Завод, скорочено ЗТЗ.
Його фактичним власником є Костянтин Григоришин, громадянин росії.
ЗТЗ виробляє трансформатори. В тому числі ті самі автотрансформатори високої потужності, які нам розвалила рсн, суттєво обмеживши можливість перекиду електроенергії, що і призвело до численних блекаутів.
ЗТЗ у банкрутстві.
АЛЕ
У заводу два арбітражних керуючих. Один у реєстрі. Один по рішенню суду. Це відома схема, яку використовують за для того, аби контрольовано банкрутувати підприємство, нічого нікому не платити і нікому не віддавати майно.
У ЗТЗ величезна заборгованість. Частина з якої фіктивна, що дозволяє Григоришину контролювати завод, через маніпуляції з арбітражним керуючим.
Завод фактично не працював до середини літа. Зараз в нас дуже велика потреба трансформаторів, але ЗТЗ навряд чи зможе їх швидко почати виготовляти. Через багато факторів насправді, серед яких є як і війна, так і вектор розвитку підприємства, тобто тривала орієнтація на росію. Ну і власника росіянина.
Кожен каже, що потрібно вибирати якийсь більш гарний механізм відчуження власності росіян. Повністю згоден. В теорії завжди можна зробити краще, а на практиці постійно доводиться обирати між поганими рішеннями.
ЗТЗ штучно затоксичен, через створення боргів.
Проблема затоксиченного активу в тому, що його повністю по закону дуже складно і довго відбирати. Яке б ми не взяли рішення, воно не зможе бути повністю законним та швидким одночасно, і найгірше, що це рішення не буде типовим. Кожного разу потрібно буде вигадувати лісапета, а опонентами будуть найдосвідченіші рейдери та рішали у судах. І в кожному підприємстві буде окрема історія.
Пояснюю. Зараз прийнято рішення про передачу акцій ЗТЗ під керування Міноборони. Дозволено проводити збори акціонерів, якщо акціонер володіє 100% акцій. Але навіть якщо Міноборони дуже швидко створить наглядову раду і почне набирати менеджмент, це все тупо ніяк не впливає на те, що ЗТЗ у банкрутстві і всім керує арбітражний керуючий. Який сам керує підприємством. І єдиний має право найняти менеджмент.
І тому потрібно домовлятися з тими, хто тримає борги ЗТЗ. Ви ж вже здогадуєтесь, що найбільші кредитори ЗТЗ це російські банки? Це ще один рівень проблеми.
І тут на все це натягується ще одна ітерація дій, а на неї наші суди і поїхало. В смислі встало.
Трансформатори потрібні нам на вчора. А будуть через місяці, навіть якщо почати сьогодні. І це я ще не згадую про те, як будуть шукати працівників на завод. Це наслідок тривалих зв’язків підприємства з рф та орієнтації на російські ринки. В 2014 ЗТЗ втратив російський ринок та почав задихатись. Але висновків не було зроблено і вісім років завод працював якось. Після початку війни взагалі ніяк. Як результат зараз, коли ЗТЗ нам потрібен на 100%, ми маємо те що маємо.
Нам потрібно відв‘язуватися від рф. Зараз в нас є історичний момент, коли ми можемо це зробити.
Тому рішення відбирати у росіян активи я вважаю дуже гарною, АЛЕ ТОГО ЩО РОБЛЯТЬ МАЛО. Григоришин повинен отримати санкції, щоб унеможливити суддівське рішалово і передачу боргів, а кредитори у вигляді російських банків повинні бути поставлені у стійло.
Це все можна зробити. Війна буде довгою. Можливість рф розвалювати нам трансформатори не зникне ще дуже довго. Починати треба зараз, аби наступного літа ми були готові.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
