Міністерство фінансів готує секвестр (скорочення видатків) державного бюджету і, зокрема, урізає фінансування всіх напрямків діяльності Міністерства культури, молоді та спорту на 7 млрд гривень. Залишаються тільки витрати на утримання, тобто на зарплату.
Ідея України як держави сформувалася саме в культурі, завдяки культурі розвивалася та була втілена у життя. Український народ, століттями бездержавний, зберігся сам і довів власне право на незалежність коштом культури. Завдання шкоди розвитку української культури в її різноманітті є зрадою самої суті нашого існування.
Культурні відмінності виростають з народної творчості, звичаїв, традицій. Проте етнічна культура ще не формує засад державності. Це робить інтелектуально-культурне середовище творців, науковців, соціальних діячів, тих, хто створює сенси, аналізує, має візію.
Під владою Варшави, Москви та Відня, на розділених територіях, формувався феномен української культури, що осмислював спільну історію, територію, долю. Козацькі думи, мазепинське бароко, кобзарські співи, філософія Григорія Сковороди, народна картина “Козак Мамай”, тяглість легенд із давньокиївських часів, збереження мови – все це живило сталість самоусвідомлення єдності та права на волю народу, що проживав на території України.
Козак Мамай.
Культура феодального суспільства не мала поняття нації, отже, у змаганнях за незалежність Богдана Хмельницького чи Івана Мазепи можемо говорити про їхні амбіції здобути право на домен, заснувати окрему державу зі своєю аристократією під сюзеренітетом того чи іншого впливового монарха, який забезпечить можливості для найширшого самоврядування. Проте вже в цій ситуації ставка робилася на культурні особливості й традиції, як засади широких прав.
Важливо пам’ятати, що одночасно на теренах Східної Європи складалася єврейська культурна спільність, а Крим мав свою кримськотатарську державу. За Катерини ІІ з розділом Польщі частина українських земель перейшла імперії Габсбургів, Крим було загарбано Росією, євреям прописано смугу осілості, знищено українське гетьманство. У цих умовах відбувався взаємовплив різних етнічних культур на українських теренах.
Політична ідея України як землі, що має потугу та право на свободу та державність, вибухає у ХІХ столітті саме в культурних верствах. Вірші Тараса Шевченка століттями звучать у селянських хатах від Буковини, Галичини й Закарпаття до Кубані, а перший пам’ятник на українських теренах йому встановлюють у Харкові 1899 року. Українська ідея розгорнулася в літературі, етнографії, історичних розвідках, театрі, що спонукало представників української шляхти, долаючи русифікованість і полонізованість, розвертатися до українського коріння.
Так, тітка майбутнього останнього гетьмана України Павла Скоропадського графиня Єлизавета Милорадович бере під фінансовий патронат Наукове товариство Тараса Шевченка. Граф, провідник УГКЦ митрополит Андрей Шептицький виступає меценатом товариства “Просвіта” й низки художників, засновує у Львові художній музей, бібліотеки, гімназії, природні заповідники. Показово, що бувши свого часу найзаможнішим українцем у світі, цей князь церкви не побудував власним коштом жодного храму, фінансуючи натомість культурні, наукові та соціальні проєкти.
Ідею української державності плекали, обґрунтовували десятиліттями та, зрештою, втілювали 1918 року в життя той же історик Грушевський, письменник Володимир Винниченко, журналіст, мистецький критик і публіцист Симон Петлюра. Потужна хвиля літераторів та митців Розстріляного відродження власною творчістю й ціною своїх життів не дали РРФСР поглинути підкорену більшовиками Україну.
Потуга української культури змусила і Йосифа Сталіна, і Адольфа Гітлера рахуватися з Україною як з окремою даністю, формувати свої проєкти її квазідержавності. Цей процес драматично та переконливо висвітлено у документальному серіалі Ігоря Кобрина “Собор на крові” 2006 року.
